Рукавіцина Алла Олексіївна народилася 1941р. в м. Енгельсі Саратовської області.  Закінчила живописне відділення Луганського художнього училища (1965), графічний факультет Харківського художньо-промислового інституту (1971). Член Спілки художників України. Живе і працює в Харкові. Працювала в галузі промислової та книжкової графіки, монументального та станкового живопису, оформлення інтер’єрів, займалась гобеленом. Учасник престижних міжнародних, всеукраїнських, харківських виставок, персональних і групових.

Її творчий шлях, яким вона йде понад 40 років, пройшов через живопис, графіку, гобелен, кераміку до батіку і став, за її ж влучним виразом, «квіткою на гіллястому дереві творчості». Нині її роботи – невід’ємна частина харківського батіку як жанру, окремішнього і своєрідного, на відміну від київського і львівського мистецьких осередків, явища. За останні роки її батік пройшов певну еволюцію – від декоративного до інтерактивного напрямку, і нині – це складне синтетичне мистецтво декоративного текстилю, що використовує прийоми та засоби виразності цілого сонму мистецтв. Вивчаючи та засвоюючи традиції давньоукраїнського орнаменту та писанки, ремінісценцій антично-середземноморських розписів, а разом з тим – символіки та алегорії сучасного авангардного малярства, Алла стала справжнім поетом, романтиком, теоретиком і філософом батіку. Рукавіцина – ідеолог і керівник сімейної творчої групи «Tjanting». Займаючись батіком впродовж двох десятиліть, вона є автором більше 30 інтер’єрів громадських споруд у Харкові: серед них – два панно, за розмірами (60 м²)  занесене до Книги рекордів Харкова.

Дійсно, батік увібрав у себе ґрунтовну підготовленість Алли і в живопису, і в графіці, поєднавши колористичну виразність та чіткість і граничність форми. Роботи майстрині справляють враження видимої легкості, відчуття своєрідного свята барв, ліній і штрихів. Вони поєднують надзвичайну жіночність виконання, що полягає іноді в гармонії фарб, іноді – в примиренні, навіть «приборкуванні» непоєднуваного, з авангардно-символічними засобами виразності.

 У її творах немає різких, нервових ліній, натомість лінія гнучка, плавна, дуже часто – це спіраль, як символ вічного колообігу життя. Світ – земний, морський, космос – дуже часто варіюється в улюблених художницею лазурово-синіх тонах, як відголосок давніх традицій – середземноморської та трипільської.

Прекрасний стиліст, Алла тонко відчуває колорит епохи, її твори завжди насичені деталями, які цікаво розглядати, вона уміє підібрати відповідний колір, деталі, аксесуари. Вони монументальні за звучанням, хоча зображене на батіку не тяжіє до великих розмірів, скоріше,  цього майстриня досягає за допомогою композиційної виразності. Окрему групу батіку створено за мотивами українського орнаменту, зокрема, давньоукраїнського шитва, до якого художниця проявляє великий інтерес, адже композиційна орнаментальність взагалі притаманна її творчості. Однаково вільно почуває себе мисткиня і у створенні декоративних панно і ужиткових речей.

Багато що з її доробку – а це серії «Ігри для тьянтінга», «Синє віяло», «Наша земля легша за пух», «Біла призма», «4-й блок» – легко може перетворюватися в справжню окрасу інтер’єрів громадських споруд – офісів, установ, холів, готелів, санаторіїв, кафе, ресторанів.

Імпровізація, пошуки все нових образно-пластичних засобів притаманні художниці – вона завжди блискуче реалізує своє мистецьке право на творчий експеримент: нею створено серію ексклюзивних суконь, костюмів, жилетів, блузонів, курток, краваток, а також низку робіт у власноручно розробленій авторській техніці об’ємного батіку.

Аллина закоханість у батік має різноплановий вияв – окрім вищеназваних рис (поет, романтик, теоретик, філософ), вона – невтомний його пропагандист та ідеолог. Свої теоретичні набутки у цій галузі неодноразово представляла на науково-практичних конференціях з текстилю у м. Херсоні, завдяки чому виникли творчі контакти із майстрами далекого зарубіжжя. У практичному ж плані вже кілька років їх сімейна група «Tjanting» працює над створенням Центру батіку у Харкові, структуру якого пов’язано із розвитком і розробкою всіх аспектів батіку у взаємозв’язку, як єдине ціле, що, за виразом самої Алли,  дозволяє назвати це «простором для події».