Світлиця

20.04.2010 - 30.06.2010 Виставка "Барвистий батік Слобожанщини"

olabola — Tue, 13 Apr 2010 09:13:00 GMT

З 20 квітня по 20 травня 2010 року

Галерея-салон народної творчості та декоративно-ужиткового мистецтва «Світлиця»

запрошує Вас відвідати

виставку робіт Алли Рукавіциної

"Барвистий батік Слобожанщини"

Рукавіцина Алла Олексіївна народилася 1941р. в м. Енгельсі Саратовської області. Закінчила живописне відділення Луганського художнього училища (1965), графічний факультет Харківського художньо-промислового інституту (1971). Член Спілки художників України. Живе і працює в Харкові. Працювала в галузі промислової та книжкової графіки, монументального та станкового живопису, оформлення інтер’єрів, займалась гобеленом. Учасник престижних міжнародних, всеукраїнських, харківських виставок, персональних і групових.

Її творчий шлях, яким вона йде понад 40 років, пройшов через живопис, графіку, гобелен, кераміку до батіку і став, за її ж влучним виразом, «квіткою на гіллястому дереві творчості». Нині її роботи – невід’ємна частина харківського батіку як жанру, окремішнього і своєрідного, на відміну від київського і львівського мистецьких осередків, явища. За останні роки її батік пройшов певну еволюцію – від декоративного до інтерактивного напрямку, і нині – це складне синтетичне мистецтво декоративного текстилю, що використовує прийоми та засоби виразності цілого сонму мистецтв. Вивчаючи та засвоюючи традиції давньоукраїнського орнаменту та писанки, ремінісценцій антично-середземноморських розписів, а разом з тим – символіки та алегорії сучасного авангардного малярства, Алла стала справжнім поетом, романтиком, теоретиком і філософом батіку. Рукавіцина – ідеолог і керівник сімейної творчої групи «Tjanting». Займаючись батіком впродовж двох десятиліть, вона є автором більше 30 інтер’єрів громадських споруд у Харкові: серед них – два панно, за розмірами (60 м²) занесене до Книги рекордів Харкова.

Дійсно, батік увібрав у себе ґрунтовну підготовленість Алли і в живопису, і в графіці, поєднавши колористичну виразність та чіткість і граничність форми. Роботи майстрині справляють враження видимої легкості, відчуття своєрідного свята барв, ліній і штрихів. Вони поєднують надзвичайну жіночність виконання, що полягає іноді в гармонії фарб, іноді – в примиренні, навіть «приборкуванні» непоєднуваного, з авангардно-символічними засобами виразності.

У її творах немає різких, нервових ліній, натомість лінія гнучка, плавна, дуже часто – це спіраль, як символ вічного колообігу життя. Світ – земний, морський, космос – дуже часто варіюється в улюблених художницею лазурово-синіх тонах, як відголосок давніх традицій – середземноморської та трипільської.

Прекрасний стиліст, Алла тонко відчуває колорит епохи, її твори завжди насичені деталями, які цікаво розглядати, вона уміє підібрати відповідний колір, деталі, аксесуари. Вони монументальні за звучанням, хоча зображене на батіку не тяжіє до великих розмірів, скоріше, цього майстриня досягає за допомогою композиційної виразності. Окрему групу батіку створено за мотивами українського орнаменту, зокрема, давньоукраїнського шитва, до якого художниця проявляє великий інтерес, адже композиційна орнаментальність взагалі притаманна її творчості. Однаково вільно почуває себе мисткиня і у створенні декоративних панно і ужиткових речей.

Багато що з її доробку – а це серії «Ігри для тьянтінга», «Синє віяло», «Наша земля легша за пух», «Біла призма», «4-й блок» – легко може перетворюватися в справжню окрасу інтер’єрів громадських споруд – офісів, установ, холів, готелів, санаторіїв, кафе, ресторанів.

Імпровізація, пошуки все нових образно-пластичних засобів притаманні художниці – вона завжди блискуче реалізує своє мистецьке право на творчий експеримент: нею створено серію ексклюзивних суконь, костюмів, жилетів, блузонів, курток, краваток, а також низку робіт у власноручно розробленій авторській техніці об’ємного батіку.

Аллина закоханість у батік має різноплановий вияв – окрім вищеназваних рис (поет, романтик, теоретик, філософ), вона – невтомний його пропагандист та ідеолог. Свої теоретичні набутки у цій галузі неодноразово представляла на науково-практичних конференціях з текстилю у м. Херсоні, завдяки чому виникли творчі контакти із майстрами далекого зарубіжжя. У практичному ж плані вже кілька років їх сімейна група «Tjanting» працює над створенням Центру батіку у Харкові, структуру якого пов’язано із розвитком і розробкою всіх аспектів батіку у взаємозв’язку, як єдине ціле, що, за виразом самої Алли, дозволяє назвати це «простором для події».

23.03.2010 "Великодня виставка"

olabola — Wed, 24 Feb 2010 12:37:50 GMT

Галерея - салон народної творчості "Світлиця"

запрошує

23 березня 2010 року о 17:00

взяти участь у відкритті

Великодньої виставки,

де буде можливим побачити і самим виготовити писанки,короваї,

жайворонки за старовинними рецептами, а також придбати кошик

наповнений стравами великодніх свят.

Також відбудеться читання майбутньої книги "Молоді літа"

Олени Павлівни Демірської.

Протягом всіх великодніх свят працюватимуть школи народного мистецтва.

11.03.10 - 31.03.10 "Вишиті стежки"

olabola — Mon, 22 Feb 2010 15:09:23 GMT

Виставка-продаж

художньої вишивки Ситник Світлани

"Вишиті стежки"

На виставці представлено 31 картину Ситник Світлани. Ексклюзивно в нашій галереї представлені перші художні роботи майстрині.

Інформація про автора:

Народилася Світлана Опанасівна Ситник на Донбасі у с.Городище.

Закінчила Київське училище прикладного мистецтва , факультет народної вишивки. Після закінчення працює художником по батику, викладає вишивку душевнохворим у лікарні ім.Попова.

Виставляючи свої роботи у галереї "Лавра" , на профспілкових республіканських виставках у Києві майстриня мала безперечний успіх та була нагороджена подяками від Київської мерії.

«…Люб’ю з любком танцювати, що файно трісесі…». Федина Роман та Надія. 03.11.09-22.11.09

olabola — Mon, 02 Nov 2009 14:50:02 GMT

6 травня 2009 року о 17:00 в Галереї народної творчості та декоративно-ужиткового мистецтва «Світлиця» відбудеться відкриття виставки живопису Романа та Надії Федин

«…Люб’ю з любком танцювати, що файно трісесі…».

На виставці будуть представлені понад 20 робіт, темою яких стали чарівність та етнос карпатського краю, багатство колористичного світу Гуцульщини. На цій основі розроблялися жанри пейзажу, побуту. Найбільшу увагу автори приділили колористиці, енергетиці та динаміці гуцульських танців із серії «Фольк».

Федина Роман, народився на Львівщині в 1953 р. У 1985 р. Закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва.

Федина Надія, народилась на Івано-Франківщині в 1961 р. В 1984 р. закінчила Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва.

Після одруження працювали над художньою керамікою. Були учасниками міжнародної вивставки в м. Грац (Австрія).

Останні два роки перевагу віддали професійному малярству. Над кожною роботою працюють в чотири руки, тобто разом.

Організували дві персональні виставки у Львівському Палаці мистецтв, приймали участь у двох міжнародних виставках.

Є членами творчого активу Львівської Національної Спілки художників України. Творчі роботи по кераміці та живопису знаходяться в приватних колекціях багатьох країн світу, зокрема: США, Канади, Англії, Німеччини, Польщі, Бельгії, Швейцарії.

Виставка творчих робіт Ірини Садової "Мамина зірка".20.10.09-01.11.09

olabola — Thu, 22 Oct 2009 10:05:30 GMT

Виставка творчих робіт Ірини Садової
"Мамина зірка"

Час проведення: з 20 жовтня 2009 року до 1 листопада 2009 року.

На виставці будуть представлені авторські роботи з елементами народної вишивки – жіночі костюми, блузки, чоловічі та дитячі сорочки, краватки, торбинки, скатертини.

МАМИНА ЗІРКА

так називається ювілейна виставка творчих робіт голови громадської організації “Фонд Івана Гончара”, члена Національної спілки народних майстрів України Ірини САДОВОЇ. Вся творчість непересічної майстрині осяяна світлою пам’яттю про маму, талановиту майстриню-кераміста, матір-героїню Валентину ВЕРЕЩИНСЬКУ.

Ірина Садова зібрала колекцію української старовини, а ще більше все життя докладає зусиль, щоб продовжити і розвинути традиції української народної творчості, виявляючи при цьому високий художній смак, знання технік української вишивки та наполегливість у досягненні мети…

Ірина Валентинівна Садова народилася 18 жовтня 1939 року в м. Докшукіно, нині м. Нарткала, Кабардино-Балкарської АРСР, в багатодітній родині. Любов до народного мистецтва ще змалку прищепила їй мати, Валентина Верещинська.

В 1953 році любов до мистецтва привела юну Ірину до Київського училища Прикладного мистецтва за спеціальністю українська народна вишивка, по закінченні якого, вдало захистивши диплом, залишилась працювати в м. Києві на фабриці «Художгалантерея», художнім керівником вишивального цеху. Під час роботи на фабриці викладала в училищі прикладного мистецтва машинну вишивку, приймала участь в конкурсі на кращі роботи виробів легкої промисловості, організованого Київською Міською Радою, та одержала Премію за дитячий килимок, виконаний машинною вишивкою.

В 1961 році поступила у Львівський поліграфічний інститут ім. Івана Федорова на вечірній факультет, за спеціальністю книжкова графіка.

З 1964 року працювала у Всесоюзному науково-дослідному інституті технічної естетики художником конструктором. По закінченню поліграфічного інституту працювала в «Політвидаві України» художнім редактором, а з 1972 році завідуючим відділом художнього оформлення видавництва художньої літератури «ДНІПРО».

З 1984 року працювала в українській радянській «Енциклопедії» художником-ретушером.

З 1985 року, в якості консультанта з вишивки, працювала в Національній спілці майстрів народного мистецтва України. Працюючи у видавництвах і спілці приймала активну участь у Всесоюзній та республіканських виставках, кілька робіт було придбано Міністерством Культури України.

Працюючи в спілці викладала техніку вишивки, готуючи спеціалістів по лінії Центру зайнятості Вінницької обл. (Гайсин, Вінниця, Ямпіль тощо) та була членом екзаменаційних комісій.

В 2000 році, за підтримки сім'ї, організувала приватне підприємство «Верещинські» (назване на честь родини батьків), яке опікується українським народним мистецтвом.

Протягом п’яти років (2001-2006), разом з чоловіком, Григорієм Андріяновичем підтримували Міжнародний конкурс молодих дизайнерів «Печерські Каштани».

З 2003 року почала працювати Галерея-салон народної творчості та декоративно-ужиткового мистецтва «Світлиця».

В 2003 році заснувала разом з чоловіком та доньками Громадську організацію «Фонд Івана Гончара», що поставила собі за мету – сприяння відродженню, збереженню та популяризації традиційного українського мистецтва.

Запрошуємо оглянути цю оригінальну, самобутню виставку!

"Ляльки в українському народному вбранні". Ю.мельничук. 22.09.09-11.10.09

olabola — Sun, 27 Sep 2009 11:50:47 GMT

"Ляльки в українському народному вбранні"

Виставка являє собою підсумок 10-річчя діяльності творчої майстерні члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України Юрія Мельничука. Передувала створенню колекції ляльок робота з Галереєю “Пава” у 1998-2000 роках, для якої було виготовлено шість зменшених копій комплексів народного вбрання різних історико-етнографічних регіонів України. Ці костюми були оформлені на ляльках-манекенах з ниток і вперше представлені на суд глядачів на першій всеукраїнській виставці «Українська традиційна іграшка та лялька» у Національному музеї Тараса Шевченка у 2000 році.

Протягом 2000-2003 років була створена колекція ляльок-манекенів з ниток для приватної галереї Ольги Лисенко “Ляльковий дім”. Найперша лялька з обличчям, яка побачила світ у серпні 2001 року, була Катерина у вбранні Центральної Київщини. Створювалася вона, як виношується людська дитина – 9 місяців. Наступними стали Наталка-полтавка, полісянка Олеся, гуцулка Марічка, полісянка Анастасія, буковинка Василина. Протягом 2000-2006 рр. у тісному співробітництві майстерні Юрія Мельничука з пані Ядвігою Василевською - відомим скульптором з іграшки, було виготовлено 10 ляльок.

Процес виготовлення ляльок у зменшених копіях народного вбрання різних історико-етнографічних регіонів України досить складний, але надзвичайно захоплюючий. У роботі над ляльками-типажами різних українських земель використовувався значний етнологічний матеріал, література, фотоархіви. Кожна лялька є своєрідною музою, яка надихає на творчу працю.

Майстерня Юрія Мельничука – це чудовий колектив з 18 майстрів, які на високому рівні виготовляють вишиття, ткання, плетені вироби, взуття, прикраси та аксесуари. Ляльки мають зріст біля 50 см, що дозволяє оптимально зберегти крій, пропорції, оздоблення на всіх деталях вбрання. Костюм кожного регіону надзвичайно ретельно опрацьовується, щоб врахувати не тільки характерну подібність, а й дібрати матеріали, вибрати орнаменти для вишиття і ткання, щоб вони мали відповідний модуль. Над кожним костюмом, починаючи від його задуму і до повного викінчення, тратиться від 2-х до 3-х місяців, а беруть участь у його виготовленні від 3-х до 6-ти осіб. На даний час майстерня Юрія Мельничука продовжує виготовляти лише ляльки-манекени з ниток.

Ю. Мельничук, майстер народного мистецтва з вишивки, народився у 1963 році на Черкащині в с. Коржова Слобода Уманського району. У 1985 році закінчив природничо-географічний факультет Київського педагогічного інституту ім. О.М. Горького (нині НПУ ім. М.Драгоманова) за спеціальністю учитель географії і біології. У 1985-1995 рр. працював в Інституті географії НАН України. Зацікавленість вишивкою Юрій Мельничук отримав від матері Єлизавети, яка все життя любить вишивати. В студентські роки захопився українським народним мистецтвом, відвідуючи та вивчаючи етнографічні збірки музеїв Києва. У 1992 році створив молодіжний творчий гурт «Цвіт» під егідою СУС – Спілки українського студентства, який поставив собі за мету відродження давньої української народної вишивки. Вже через два роки до третьої річниці з Дня Незалежності України в Національному музеї Тараса Шевченка гуртом «Цвіт» була організована виставка «Українська народна вишивка: традиції та сучасність». З 1995 року і донині працює заступником з науково-фондової роботи при НЦНК “Музей Івана Гончара” , де веде також Студію українського народного шитва “Аріяна”.

На виставці демонструються ляльки з приватних зібрань Наталії Яресько та Ігора Фіглюса, Ірини Садової (ляльки-манекени з ниток) і Юрія Мельничука (ляльки – українські жіночі типажі).

Окрім ляльок, на виставці представлено автентичні речі - народне вбрання та рушники з приватної колекції Юрія Мельничука. Деякі елементи одягу відтворені у зменшених копіях на ляльках.

Запрошуємо оглянути цю оригінальну, самобутню виставку, на якій цікаво і дітям і дорослим.

Виставка триватиме з 22 вересня 2009 року до 11 жовтня 2009 року.

"Народні пісенні мотиви у творчості Івана Сердюка" 01.09.09-20.09.09

olabola — Tue, 01 Sep 2009 12:47:45 GMT

Галерея народної творчості та декоративно-ужиткового мистецтва "СВІТЛИЦЯ"
4 вересня 2009 року о 16:00
запрошує на відкриття виставки
"Народні пісенні мотиви у творчості Івана Сердюка"

Представлені творчі роботи виконані технікою аплікації із елементів злакових стебел. Всі вони мають спільне джерело, бо побудовані на основі української пісенної народної спадщини.
Пісенна лірика -- одна з наших найбагатіших надбань. Споконвіків українці співають і в радості і в печалі, у розлуці і при зустрічах, під час праці і на відпочинку бо така наша доля -- бути одним із найпісенніших народів світу.
Слухаючу народну українську пісню уявляються перед очима образи пісенних героїв, їх дії, їх стан та оточуюче середовище, все це має відображення в композиціях Івана Сердюка.
Іван Сергійович Сердюк народився 28 грудня 1936 року на Черкащині в селі Івахни Монастирищанського району. Там пройшли його дитячі та шкільні роки. Юнацькі роки провів на Прикарпатті в Косовському училищі прикладних мистецтв по закінченню якого в 1960 році одержав спеціальність майстра художника з художньої обробки деревини. Карбування по металу, кераміку та флористику опанував самостійно.
У 1967 році закінчив Уманський державний педагогічний інститут ім. П. Тичини, отримав спеціальність учителя. На протязі більше як 30 років праці в педагогічному вузі передає набуті знання і вміння з творчої діяльності та основ мистецтв майбутнім учителям.
Неодноразово разом з іншими майстрами представляв власні творчі роботи на виставках в Умані, Каневі, Києві.
творча діяльність Івана Сердюка перебуає у безперервному русі. Кожен наступний його твір відрізняється від попередньго новою трактовкою композиції. Кожному твору притаманна теплота і щирість.

Виставка працюватиме з 1 вересня до 20 вересня 2009р.
Галерея працює з 11:00 до 19:00
Вихідний -- понеділок.

Виставка ВІКТОРА НАКОНЕЧНОГО "ПОСТСКРИПТУМ… "

olabola — Thu, 30 Jul 2009 11:46:00 GMT

10 липня 2009 року відкрилася виставка Лауреата Національної премії України імені Т.Г.Шевченка, заслуженого майстра народної творчості України ВІКТОРА НАКОНЕЧНОГО "ПОСТСКРИПТУМ… "

На виставці представлені картини, виконані технікою олійного і темперного живопису з приватної колекції Садової Ірини Валентинівни.

Наконечний Віктор Андрійович народився 7 березня 1947 р. в с. Клембівці Ямпільського району. Майстер, з раннього дитинства закоханий в образотворче мистецтво, самотужки вчився малювати, освоював матеріали і засоби, що були під рукою: папір, ножиці, олівці, пензлі. Дізнавшись, що в селі живе народний маляр Іван Шкорульський, пішов на три роки до нього в науку. Згодом закінчив Московський заочний народний університет мистецтв.

Все своє життя митець поєднав з рідним селом, що розмістилось на мальовничих берегах Русави, яке здавна славиться на увесь світ своїми майстрами ручної вишивки та килимарства і яке подарувало Україні чимало талановитих майстрів-живописців, серед яких величиною номер один став саме він - Віктор Наконечний.

У свої 62 роки майстер народного малярства Віктор Наконечний має цілу низку титулів, які передують сьогоднішній найвищій відзнаці України, - член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заслужений майстер народної творчості України (2000 р.), лауреат премії ім. Катерини Білокур (2000 р.).

Твори Віктора Наконечного свідчать про його високу майстерність уміло поєднувати традиції народного малярства й академічний живопис та про багатогранний духовний світ художника, щиру зацікавленість життям в усіх його формах і проявах. Основу його таланту становить генетично-фольклорна пам'ять, народна творчість у своїх найрозмаїтіших виявах.

Мальовниче Поділля є для майстра тією материзною, без якої він себе не уявляє. Вочевидь саме тому картини, присвячені рідному краєві виконані з особливою любов'ю та майстерністю і невипадково саме за серію картин «Краю мій сонячний» Наконечний В.А. удостоєний Національної премії України імені Тараса Шевченка (2 березня 2009р.).

Крім живопису Віктор Наконечний займається витинанкою, графікою та писанкарством. У власному будинку створив музей народного мистецтва. Творчий доробок митця складає понад 3000 картин у техніці олійного та, 1000 графічних робіт, понад 500 витинанок. Його картини прикрашають приватні колекції в Україні, Росії, Канаді, США, Німеччині, Франції та багатьох інших країнах. темперного живопису

«Хай завжди буде сонце!» Art Premium 30.05.09-07.07.09

olabola — Thu, 30 Jul 2009 11:40:54 GMT

30 травня 2009 року о 13:00 відбулося відкриття виставки кращих дитячих творів «Хай завжди буде сонце!», учасників Першого міжнародного конкурсу-фестивалю мистецтв «Арт Преміум - 2009».

На виставці були представлені твори переможців конкурсу-фестивалю та кращі роботи його учасників в номінації образотворче мистецтво.

Галерея презентувала творчість надзвичайно цікавих дитячих творчих колективів Києва, України, які преставлятимуть декоративний та петриківський розпис, живопис, писанкарство, флористичну композицію, народну іграшку, графіку, художню вишивку, батік, скульптуру.

Метою конкурсу та виставки було виявлення та заохочення талановитих, художньо- обдарованих дітей, створення умов для духовного й культурного розвитку та реалізації їхніх здібностей, що є однією з засад діяльності Галереї.

Перший міжнародний конкурс-фестиваль мистецтв «Арт Преміум - 2009» для дітей та молоді започатковано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією та дитячою музичною школою № 28 Печерського району, проводиться за підтримки Міністерства культури та туризму України, Головного управління культури та мистецтв, Центру художньої та технічної творчості «Печерськ».

Виставка присвячується Міжнародному дню захисту дітей.

ВИСТАВКА АВТОРСЬКОЇ БІЖУТЕРІЇ РОДИНИ КОЗІЙ 05.05.09-30.05.09

olabola — Thu, 30 Jul 2009 11:40:25 GMT

Виставка творів авторської біжутерії, виконаних у техніці гарячої емалі. Прикраси родини Козій – Роксолани, Марічки та Григорія.

Техніка емалі одна з найстарших, вона криє в собі весь світ нових можливостей і експериментів. Відома із часів Єгипту , Китаю, Візантії. Барви емалі глухі або прозорі. Силу їм дає світло, яке пронизує емаль до металевого тла, заломлюється і творить фантастичні ефекти. Елемент емалі- вогонь. Ця складна техніка сповнена несподіванок. Ніколи не відомо який результат отримаєш після випалювання! В залежності від експериментів виходять все нові і нові ефекти. Поєднуючи емаль зі склом і металом можна досягти неочікуваного і дуже цікавого результату. Цей матеріал – вічний. У Візантії техніку гарячих емалей використовували для прикрас релігійних і світських предметів. Звідти мистецтво емалі перейняли наші предки. З часів Київської Русі збереглися оправи церковних книг, нагрудні іконки, а також світські прикраси – діадеми, намиста, сережки, перстені з малюнками людей, птахів.
З Західної Європи в Україну прийшла техніка живописної емалі.
В Гетьманській Україні 17- 18 століття ця техніка знайшла широке застосування в релігійному мистецтві. На початку 20 ст. техніка гарячої емалі знову відроджується на Україні . Першим митцем емалі була О. Кульчицька , М. Дольницька. В Україні та у світі у цій техніці зараз працює багато художників. Проводяться міжнародні симпозіуми емальєрів. Перший міжнародний фестиваль емалі в Україні відбудеться з 5 липня 2009 року в Києві в Музеї українського народного декоративного мистецтва.
З трьох родів емалі – ямкова , перегородчата і живописна. В даний час ці техніки застосовуюються у виготовленні авторської біжутерії.

Автори намагаюся у своїх роботах поєднувати традиції давньої народної орнаментики з сучасністю, добиваючись нових ефектів внаслідок експерименту. Поєднують прозорі і глухі емалі із склом та металом. Велике значення надають кольору.
Козій Роксолана 1963 р.н. В 1986 р. закінчила Львівський Державний Інститут Декоративного і Прикладного Мистецтва ( відділ худ. скла). Працювала в різних жанрах м-ва: графіка ( шовкографія), живопис ( полотно, олія) , ікони ( дошка, левкас, темпера),мала пластика ( медалі, оклади до Євангелія, плакетки , хрести).
З 1992 року працює у техніці гарячої емалі на міді.
Марічка Козій 1988р.н., закінчила ЛДКДУМ ім. І. Труша і далі продовжує навчання у вищому навчальному закладі.Займається графікою, живописом,анімацією.
Григорій Козій 1958р.н., займається технічною основою виробів, а також авторськими та старовинними монетами. Творчий доробок Гриця це ряд карбованих, литих і емальованих пам'ятних медалей і прикрас, свічників, скарбонок та окладів для Євангеліє.Литі гармати, козацька зброя і кілька десядків різноманітних ватранів. Не залишаються байдужими, а творять та експерементують із цією технікою ще дві дочки п. Роксолани та п. Григорія – Ярина та Богданка.

Виставки:
Торонто 1991 р.
Париж 1992 р. ц. Петра і Павла.
Таллін 1991 р.
Виставки творів народних майстрів : Київ, Львів, Краків.1993-2007 р.
Хельсінкі – 2006 р.
Стокгольм – 2007 р.
Львів, галерея Зелена Канапа – 2008 р.